Четвер, 28 Березня, 2024

Найцікавіші екскурсії в Одеській області

Південна частина нашої країни красується просторами Одеської області. Ця територія є благодатним краєм, де розташовуються сади і безкраї поля. Цю благодатну сторону прославляють її красива природа, захоплююча доля і багатонаціональна культурно-історична спадщину. Прекрасні українські землі, які просочує вітер степів Буджака і волого-цілюще лиманське повітря. 

Це місце є дуже доброзичливим і гостинним, яке має давні, що передаються від батька до сина, традиції, пише odessa-future.com.ua.

У нашому сьогоднішньому матеріалі з посиланням на myod.info ми розповімо про найбільш захоплюючі екскурсіі, які ви можете відвідати, приїхавши в Одеську область. 

Секрети Шабовського виноробства 

Село Шабо в 1822-гому році утворив швейцарський ботанік Луї-Венсан Тардан і його співвітчизники на території, яка до цього була місцем розташування османського поселення. 

Переселенцям було дуже важко вимовляти турецьку назву “Ашаабаг”, тому вони перейменували село на французький лад.  Так Одеська область отримала село з назвою “Шабо”. 

Коли переселенцями було освоєно нове місце, вони зайнялися відкриттям чотирирічної церковно-парафіяльної школи, де діти могли навчатися, вивчаючи рідну французьку мову. 

Дуже швидко проходили забудови в швейцарській колонії, де пройшло обладнання фельдшерського пункту, але лікування там проходили виключно колоністи. Спочатку колоністами-європейцями було висловлено недовіру і обережність по відношенню до місцевого населення. Але, завдяки доброзичливості корінного Шабовського населення, швейцарці були підкорені.Через деякий час вони дружно співіснували і прикрашали територію рідного села. 

Поселенням було пережито не одну історичну подію, і кожна з них знаходить своє відображення в самобутній сільській культурі. Але завжди дане село далеко за обласний кордоном мало славу, завдяки своїм розкішним виноградним плантаціям і різноманітності ароматного вина. 

В сьогоднішніх реаліях, приїхавши в це село, ви можете пройтися по старовинних садибах, які зберегли слід минулих багатств. Особливим інтересом у туристів користується Свято-Миколаївська церква, яка була побудована в 1805-тому році. 

Окремою Шабовською гордістю і візитною карткою є наявність сучасного виноробного підприємства. 

На сьогоднішній день Шабовське вино відомо, завдяки своїй різноманітності, неперевершеному смаку і відмінній якості. Це вино вважається найпопулярнішим у всій українській державі. 

Історичне місце з яскравим відтінком сучасності 

Колись територія цієї земельної ділянки, де розташовувалося господарство, була місцем знаходження небагатих молдавських сіл Рошіі і Фрумушики-Новоі. 

У 1946-тому році все населення, яке проживало в даних селах переселилося, з легкої руки радянської влади, на території інших українських районів. А на місці, що звільнилося почали зводити військовий об’єкт. 

У сучасних реаліях територія Фрумушики-Новоі є селом-музеєм, в якому яскраво виражений бессарабський колорит.За допомогою оригінальної архітектури минулих садиб панів і історичних споруд можна зрозуміти, що на цій території споконвіку проживали, творили люди, які відносяться до різних національностей. Кожен турист, який відвідає це місце буде здивований масштабом господарств по вівцеведінню, які не мають європейського аналога. 

Сільська околиця є місцем розташування степових пасовищ, де, незалежно від пори року, великими отарами пасуться вівці. Степовикові-чабану присвятили навіть пам’ятник, який був виконаний з граніту. 

Істинно козацька місцевість 

1794-тий рік є роком заснування Маринівки, старовинного козацького хутора. Місцеві жителі споконвіку займаються трепетним збереженням самобутності, традицій, культури, які передали їм у спадок козаки, які колись проживали в цих місцях. 

Хуторське розташування знаходиться недалеко від Одеси, на відстані тридцяти кілометрів, які долаються за досить невеликий відрізок часу, що дозволить вам побувати в гостях у гостинного місцевого населення. 

Тільки в цій місцевості є можливість спробувати традиційну національну кухню і її смачні страви, а також відвідати чарівну обстановку історичного періоду. 

Культурне дозвілля селян складається з традиційних козацьких гулянь, реконструкцій історичних боїв, змагань і турнірів. У цьому місці рибалка проходить навіть в зимовий час. А влітку вам можуть організувати дозвілля для сім’ї з багаттям,спорудою наметів, де вашим супутником стане чисте степове повітря. 

Відкриття Свято-Покровського скиту відбулося 9-го липня 2016 того року. Це місце туристи відвідують найчастіше. 

Місто на воді 

Це місто на Півдні країни, в якому вулиці мають вигляд каналів, більш відоме, як столиця рибалок дунайської місцевості і українська Венеція. Місцем розташування кварталів маленького населеного пункту є численні острівці дунайських гирл, які знаходяться на вісімнадцатикілометровій відстані від чорноморських берегів. 

Заснування Вилкового відбулося в 1746-тому році, а його перші жителі були старовірами-липованами, які знайшли собі притулок на цих пустельних територіях від релігійного переслідування. 

Згодом, донські і запорізькі козаки освоїли місця дунайських плавнів, адже вони були в пошуках нового притулку після того, як була розгромлена Запорізька Січ. 

У цьому містечку і в сьогоднішніх реаліях продовжують шанування релігійних традицій і звичаїв. На цьому місці проживають представники різних конфесій. І проведення всіх церковних свят проходить у відповідності з усіма канонами, які відповідають всім конфесіям. 

На цій території в різні періоди часу проходила побудова трьох сакральних храмів. Один з них є православною церквою, а два з них є старообрядницькими парафіями, де по сьогоднішній день проходять обряди богослужінь і релігійних треб. 

Це місто знамените, завдяки своєму неповторному ландшафту.З висот пташиних польотів річкова дельта, яку складають три великі рукави, які мають вигляд виделки, напевно, через це даний населений пункт має таку назву. Це унікальна європейська точка, яка є місцем розташування нульового кілометра дунайської річки. 

Місцевість зі знаменитою фортецею 

Білгород-Дністровськ в ході своєї багаторічної історії багато разів зазнавав змін своєї назви, але всі вони мали значення білого міста. Ще в шостому столітті до нашої ери пройшло заселення цього тихого, багатого, теплокліматного краю древнім народом, завдяки якому відбулося заснування поселення Тіра. 

Коли була епоха римського панування, в першому столітті нашої ери новими завойовниками було проведено будівництво міста. 

Білгород в різний період часу був у власності вірменських переселенців, генуезьких торговців, золотоординського хана, султана Блискучого Порта, Молдавського князівства. Пізніше він належав Румунському королівству і Радянському Союзу. 

Кожна з цих доленосних історичних віх залишила глибокі сліди, а також їх дуже відображають архітектура, фольклор, народно-прикладне мистецтво і крайова культура. 

Головною міської історичною пам’яткою є фортеця Аккерман, яка є свідком того, як проходили криваві російсько-турецькі війни. Вона пам’ятає здійснення яничарськими ордами грізного натиску і солдатську відвагу, які захищали ці заходи. 

На даний момент, воно є одним з нечисленних історичних будівель-фортець в нашій області, які збереглися практично в первісному вигляді.

Крім цього, дана споруда є музеєм, де проходить проведення історичних фестивалів та лицарських турнірів. 

Улюблена водойма

Ялпуг є найбільшою природною українською водоймою, розміри якоі перевищуються тільки угорським озером Балатон. 

З давніх-давен найменування нашоі водойми має тюркські корені, і воно перекладається, як “цукровий”. 

Водойма має багатющу фауну, розкішну берегову рослинність і мальовничий ландшафт. Це основний природний південно-обласної водний ресурс, який включений до переліку українських чудес. 

Крім цього, вона є улюбленим місцем для дозвілля не тільки місцевого населення, але і туристів, які приїжджають сюди з усіх куточків нашої країни і не тільки. 

Влітку і до осінньої пори це місце є найпопулярнішим , де можна добре провести час з рідними і близькими у вихідний день. 

Старовинний маєток 

Село Лиманського району зберегло старовинну садибу, яка була у власності впливових дворян Курисових. Спорудження, яка була зведена в дивовижній для тієї епохи романтичній стилістиці, а сам будинок відрізняє монументальність і презентабельність. 

Зараз там також стоїть зведений з поширеного для тутешніх місць матеріалу, яким є черепашник, дивовижний палац, який нагадує ілюстрацію східної казки. 

Його древній відділ був побудований в дев’ятнадцятому столітті, а саме в двадцятих роках, і незважаючи на те, що пройшло стільки часу,більшість приміщень знаходяться в дуже хорошому стані. 

Садибу заснував Іван Курис, який перебував на важливій посаді і очолював канцелярію полководця Суворова. 

Його відвага і мужність, які він яскраво проявив в російсько-турецький військовий період, стали причиною того, що йому надали в безстрокове користування земельні ділянки на березі Тілігула, які відвоювали у османських військ. Свою садибу Курис назвав Покровським, внаслідок того, що в місцевості, яка раніше належала туркам, була вперше побудована православна церква. 

Трояндове царство 

1995-тий рік став роком заснування в нашій області фермерського господарства, яке має красиву назву “Республіка троянд”. 

Трояндове царство було засновано любителем-квіткарем, Миколою Васильовичем Громлюком, який до цього займався токарською справою. 

На даний момент там вирощують практично тисячу трояндових видів. 

Окремою частиною колекції є рідкісні рослини, а точніше їх види. 

Найбільший скарб і гордість унікального розарію, площа якого становить більше тридцяти гектарів, – троянди, які мають незвичайний синій колір. 

Аромат тисячею трояндових квітів поширюються по всіх околицях. Дивлячись на цей квітучий оазис, стає зрозуміло, що, у краси таки є здатність рятувати світ. 

Як бачимо, наша область є дуже красивою і різноманітною місцевістю, де ви можете зустріти і побачити все, що тільки побажаєте, -від неймовірних пейзажів і ландшафтів, до старовинних споруд з неймовірною історією.

Все це є дуже цікавим і самобутнім, що привертає великий інтерес не тільки серед місцевого населення, а й серед туристів. Так що при правильному підході і прийнятті розумних рішень з боку місцевих чиновників, всі ці об’єкти, крім естетичної насолоди і культурного розвитку, можуть приносити непоганий дохід для свого ж заощадження і відновлення. 

Тому що, в будь-якому випадку, головним аспектом є те, щоб всьому цьому забезпечувати захист і збереження на відповідному рівні, адже такі унікальні об’єкти є тільки у нас і їх потрібно поважати, і, звичайно, правильно використовувати, щоб кошти , отримані від туристичних візитів, поповнювали не тільки місцеву казну, а й йшли на підтримку і реставрацію цієі ціннійшоі спадщини, що допоможе зберегти іі в хорошому стані і передати його в надійні руки підростаючого покоління, яке неодмінно потрібно навчити цінувати і любити все це, щоб вони могли розповісти і своїм дітям про безцінність, важливість, унікальність, багатогранність і красу рідного краю.

Фото : myod.info

Latest Posts

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.