Кожен день ми ходимо давно знайомими вулицями, на які ми можемо дістатися з закритими очима. До нас тут ступали люди, які мало чим від нас відрізняються, але ось місто тих часів значно різниться з сучасною версією себе. Далі на odessa-future.
Деякі вулиці є цілими хабами історичних пам’яток і відгомонів далекого минулого. І яку пам’ять несе в собі вулиця Маразлієвська, яка існує з 1828 року і вже не раз пережила трансформації як у назві, так й у зовнішньому вигляді?..
Стара пам’ять вулиці
Звичайно ж, не з самого початку вулиця Маразлієвська обросла високими та масивними будівлями. Спочатку вона називалася Новою та відповідала своїй назві на сто відсотків — це був непоказний прохід-проїзд, який, втім, розташовувався в безпосередній близькості від моря. В цілому ж, будівлі там були далекі від сьогоднішнього багатства прибережних ЖК, адже в цьому районі мешкали переважно небагаті люди та прості роботяги. Більш того, на вулиці була ще й фабрика канатника Новікова, яка аж ніяк не робила внесок у естетичну складову.
Єдиною гарною будівлею в районі Маразлієвської вулиці був Одеський жіночий монастир в ім’я Архангела Михаїла, проектуванням якого займався один з найзнаменитіших одеських зодчих Георгіс Торрічеллі.
Перетворюватися на щось придатне вулиця почала тільки з приходом до влади в Одесі Григорія Маразлі. Виходець із Греції, в принципі, зробив багато для міста, і в тому числі ушляхетнив цю вулицю. Його сім’я викупила величезну кількість земель на цій території, і глава міста в якийсь момент роздав ці землі майже за безкоштовно місцевим багатіям і поставив їм умови: будь-яка будівля на цій вулиці повинна бути красива та радувати око. Багатії, звичайно, скористалися такою можливістю, і з часом сіра Нова вулиця перетворилася на шикарний район, де жили та гуляли банкіри, промисловці, меценати та меценатки, а також ті, хто міг похвалитися титулом.
Де жив Людина-Вовк
Колись на цій вулиці проживав молодик, відомий як Людина-Вовк — Сергій Панкеєв, пацієнт знаменитого психоаналітика Зиґмунда Фрейда. Є в Одеській області цілий занедбаний особняк, де жив цей Людина-Вовк, але є і квартира в Одесі.
Сергій Панкеєв, який бачив у снах страшних вовків, не був особливо задоволений роботою психоаналітика. Наукові методи і вишукування пана Фрейда здавалися пацієнтові неприйнятними, тож він недовго пробув у нього на лікуванні. Проте, Фрейд все ж написав про свого пацієнта цілу книгу. З паном Панкеєвим все було відносно добре (крім того, що його сестра наклала на себе руки, батько помер, а потім ще й дружина вчинила самогубство) — він прожив в еміграції, написав ряд мемуарів і прославився.
Інші пам’ятки
Крім уже згаданого монастиря і квартири Людини-Вовка, Маразліївська може похвалитися тим, що на ній розташований Всесвітній клуб одеситів, заснований Михайлом Жванецьким. Також на ній можна насолодитися архітектурною різноманітністю безлічі дохідних будинків, пройтися недалеко та відвідати стадіон «Чорноморець» у парку Шевченка або Зелений театр, а також зауважити пам’ятну табличку письменнику Купріну і, звичайно ж, пам’ятник пану Маразлі.
