Прокуратура знову намагається шляхом судового провадження повернути у власність області частину пам’ятника архітектури, комплексу Одеської філармонії, відібравши його у казино “Рішельє”, пише odessa-future.com.ua.
Трохи гральної історії Одеси
В Одесі грали завжди: в футбол, волейбол, інші ігри. Це була відкрита сторона життя міста, контрольована, про яку писали в газетах, яку бачив будь-який одесит.
Паралельно з цим одесити проводили частину часу за грою в доміно, карти, шахи або лото. Прийшовши з роботи, чоловіки влаштовувалися на лавочках біля будинків або у дворах, і грали, часом далеко за північ.
І, нарешті, в Одесі завжди працювали підпільні гральні будинки, які знаходили собі притулок в приватних будинках і квартирах, або, вкрай рідко, в громадських місцях. Рідкісні старожили міста стверджують, що один з таких “клубів” розташовувався в парку Ілліча (сьогодні – Преображенський парк).
Гральний бізнес виходить з тіні
З падінням Радянського Союзу діяльність таких казино вийшла з підпілля. Для любителів пограти в карти, роблячи пристойні ставки, з’явилися справжні казино – із круп’є, менеджерами, барами, напоями, часом за рахунок закладу. Одним з таких престижних закладів стало казино “Рішельє” – спільний проєкт одеських власників Об’єднання молодіжних клубів (голова – Михайло Бочаров) і кіпрських бізнесменів. У 1993 році гральному закладу надали розкішні приміщення площиною в кілька сотень квадратних метрів у лівому крилі одної з найкрасивіших будівель міста – Одеської філармонії на вулиці Буніна, 15.
До появи казино на тій же території працював Інтерклуб. Це був заклад, в якому проводилися вечори для іноземних гостей. В останні роки існування СРСР для школярів, що поглиблено вивчали іноземні мови, проходили зустрічі з їх носіями, як правило, громадянами міст-побратимів Одеси.
Граємо, незважаючи на заборони
Ряд криз, боротьба із гральним бізнесом призвели до того, що казино закрилося, але … фактично продовжувало існувати, бо його власники, які прийшли на зміну померлому Михайлу Бочарову, продовжували свою діяльність.
Час від часу туди, правда, навідувалися співробітників правоохоронних органів і так званим активісти, але казино це не особливо лякало.
У 2020 році відбулася перша спроба виселити нелегальних орендарів з пам’ятника архітектури законним шляхом. Дії виявилися невдалими, оскільки господарський і апеляційний суди, яких підтримав Верховний суд, відмовили прокуратурі в задоволенні позову з досить дивної причини.
На тлі судових тяжб призводить в подив той факт, що облрада весь цей час здавала в оренду частину пам’ятника архітектури, хоча чиновникам було добре відомо про знаходження там нелегального грального закладу. Більш того, орендна плата була встановлена в розмірі 7 гривень за 1 кв.метр, тобто, як для громадських організацій, які не займаються комерційною діяльністю. Нонсенс, чи не так?
У свою чергу, казино припинило сплачувати за оренду з січня 2019 року, і на сьогоднішній день борг по оренді становить 4 млн 196 тис. 684 грн.
Зараз ми спостерігаємо нове звернення прокуратури до Господарського суду Одеської області з аналогічним позовом, в якому просить розірвати охоронний договір між департаментом культури Одеської Облдержадміністрації та фірмою-орендарем «Рішельє», стягнути з фірми борг за оренду приміщення в розмірі 4,1 млн грн., А також звільнити дане приміщення і повернути його облраді.
