Одеський морський вокзал однозначно є одним з найулюбленіших місць для кожного одесита. Далі на odessa-future.
Тут все просякнуто романтикою морських подорожей, хвилинами зворушливих зустрічей і проводжань рідних і близьких, рідним світлом маяка і нескінченно зоряним одеським небом над гладдю теплоі морської води.
Для багатьох саме звідси починається Одеса, адже з самого початку історії нашого міста саме сюди прибували судна, які входили в, так звані, морські ворота.
Сьогодні сотні суден, як пасажирських, так і торгових, як і раніше прибувають і відправляються з нашої одеської гавані, і морський дух Одеси продовжує жити і передаватися новим поколінням одеситів, яким розповідають історії одеських героїв-моряків, водять на прогулянки та екскурсії на Одеський морський вокзал і показують їм унікальні скульптури, які там знаходяться. Про ці скульптурні композиціі ми і розповімо в нашому сьогоднішньому матеріалі з посиланням на dumskaya.net.
Справжня одеська дитина
На Одеському морвокзалі ось уже багато років можна зустріти унікальну скульптуру з незвичайною назвою, – “Золоте дитя” або, як його називають одесити, -“Дитина Одеси “.
Це одеський “малюк” являє собою бронзову статую немовляти, побачивши якого відразу видно, що дитина таки одеський.
Адже дитина зображений справжнім “карапузом” і здорованем, а такі міцні і вгодовані діти бувають, в основному, тільки у мам-одеситок.
Скульптура виконана на найвищому рівні-такі особливості, як: дитячі складочки, манера тримати кулачки, та й вираз обличчя, які притаманні тільки немовлятам, передані просто чудово.
Історія створення цього, улюбленого всіма пам’ятника, дуже цікава.
Так, скульптору, Ернсту Невідомому, будучи в рядах солдатів за часів Великої Вітчизняної Війни, вдалося побувати в нашому місті. І його відразу вразив контраст міста, яким здавна так славиться Одеса. Адже навколо були суцільна розруха і різноманітні “пейзажі” зруйнованих будівель і споруд, а одесити в цей непростий і страшний час просто вражали своєю незламністю духу, твердістю характеру, і властивою їм, одеською гостинністю. І це незважаючи на те, що ці люди перенесли два з половиною роки окупації!
Скульптор настільки був вражений цим контрастом і характером одеситів, що вже тоді у нього стали виникати думки про увічнення такого непоборного одеського духу у вигляді скульптури або пам’ятника.
І це скульптору абсолютно вдалося. Адже “Золоте дитя” наділене дитячої ніжністю, м’якістю, округлістю, безпосередністю і беззахисністю, але, в той же час, міцна статура малюка говорить про те, що це справжній одесит, в якому з дитинства закладена неймовірна сила духу, відвага і витривалість.
Образ і характер дружини моряка
Морська тема, як нікому іншому, знайома і близька одеським жінкам. Адже Одеса була споконвічно морським місто, в якому професія моряка користувалася і продовжує користуватися великим попитом і популярністю.
Раніше моряків в Одесі було настільки багато, що для імх проживання виділялися цілі будинки і, так звані, містечка, у дворах яких весело грали діти моряків, а їхні дружини сушили білизну.
Кажуть, що дружину моряка відразу видно і вона неодмінно має свої унікальні корисні властивості характеру і натури. Ці жінки дуже терплячі, наділені умінням довго чекати, почасти вольові, наділені сильним характером, але, в той же час, сентиментальні і по-одеськи душевні.
Одного разу цим духом і характером дружини одеського моряка буквально “заразився” скульптор О.П. Токарев і створив зворушливу скульптуру, яка дуже точно передає стан і настрій “одеської морячки”.
Композиція являє собою дружину моряка і дитини, якого жінка міцно обіймає. І морячка, і дитина з надією дивляться в безмежну і нескінченну морську далечінь в очікуванні того, що на горизонті неодмінно здасться корабель, на якому повертається додому їх чоловік і батько.
Морячка є, а де ж капітан?!
Нещодавно в Одесі стало відомо про те, що на Одеському морському вокзалі з’явиться нова скульптурна композиція, на цей раз, присвячена капітанові. Адже “дружина моряка” (або “морячка”) у нас вже є, значить тепер нам просто необхідний сам моряк. Але
Чорноморська організація Профспілки працівників морського транспорту України, якій і належить ідея про створення скульптури, а також, яка вирішила взяти на себе матеріальну частину питання з виготовлення та встановлення пам’ятника, -вирішила “не розмінюватися на дрібниці” і створити бронзову скульптуру не просто моряка, а капітана далекого плавання.
Ідею про створення нової скульптурної композиції вже підтримали в Історико-топономічній комісії при Одеській міській раді та в Українській адміністрації морських портів.
Скульптуру капітана планують розмістити недалеко від знаменитої “Дружини моряка”, яку, як ми вже згадували вище, в 2002-ром році, створив Олександр Токарев.
Швидше за все, цей же скульптор буде працювати і над бронзовим моряком.
Візитною карткою нашого міста, звичайно ж, було і залишається море. Саме воно в минулі часи допомагало одеситам не сильно відчувати “принади” “залізної завіси” і тотального дефіциту, так як моряки потайки привозили різні товари та дивовижі. Саме море забезпечувало і забезпечує одеситів морських професій заробітком. І, звичайно ж, море дарує жителям нашого міста можливість оздоровлення та отримання маси позитивних емоцій, перебуваючи поруч з ним.
Одесити дуже шанують Одеський морський вокзал, саме як унікальне місце з неповторною енергетикою. Дуже часто городяни просто приїжджають сюди прогулятися і подихати чистим морським повітрям. Нерідко тут можна зустріти і закоханих, які насолоджуються романтичною обстановкою вечірньої набережної, зоряного одеського неба і затишним світлом нашого маяка …
Все це дуже близьке кожному одеситу і передається крізь покоління. Тому не дивно, що, надихнувшись усім цим, у скульпторів час від часу виникає бажання саме на місці Одеського морвокзалу створити новий скульптурний шедевр.
Адже такі композиції є не тільки втіленням філософії та життєвого стилю одеситів, вони також передають величезну любов і прихильність одеситів до моря і їх велику повагу до людей, які пов’язали свої долі і професії з цією могутньою і захоплюючою стихією.
