Прогулянка одеськими двориками — одна з найпопулярніших екскурсій для гостей міста нарівні з розкішними променадами від Оперного до обителі Воронцова і Шахського палацу, пише odessa-future.com.ua.
Тож не дивно, що одеські двори користуються такою популярністю. Як мінімум, це дуже атмосферні місця для фотосесій, та й в деталях цих локацій читається унікальна одеська культура. Щоправда, часом самі одесити і одеситки не знають, де знаходяться ці цікаві місця. І щоб заповнити цю прогалину, зараз ми подивимося на деякі атмосферні дворики, куди можна буде привести друзів з іншого міста або ж де можна насолодитися одеською естетикою самим.
Двори Маразліївської — тінь минулого багатства
Вулиця Маразліївська, в принципі, є хабом історичних пам’яток і колись розкішних будинків. Нехай зараз вони втратили колишній блиск і велич, і тепер на їхніх стінах блискавками тягнуться численні тріщини, товсті як рови або ж тонкі як павутина, все ж це була вулиця еліти. Прочитати це можна в хитромудрому куванні деяких воріт, масивності перил закручених сходів у парадних, вишуканості нині бляклої ліпнини з ликами янголіві грецьких героїв міфів.
На Маразліївській обов’язково варто побачити прибутковий будинок Кефали — це будівля знаходиться під номером 44. Її легко знайти, якщо орієнтуватися на химерні і при цьому вишукані ворота. Прибутковий будинок з’явився у Перлині Чорного моря ще в 1899 році, і знаменитий він став тим, що колись там жив добре знаний офтальмолог Сергій Головін, який створив таблицю для перевірки гостроти зору і класифікацію сліпоти, а також розробив ряд операцій і висунув кілька гіпотез (назви яких вкрай складні і незрозумілі людям, які не займаються медициною, але зате завдяки ним вдалося дізнатися причину глаукоми).
Але й інші дворики на цій вулиці нічим не гірше за атмосферою. У них можна ще побачити старомодну ковку мініатюрних балконів, скульптури, а також дотики сучасних вібрацій одеського колориту.
Дворики на Малій Арнаутській — тиша у мегаполісі
Ця вулиця не тільки атмосферна, але і зберігає в собі величезну історичну пам’ять. Наприклад, на розі Канатної і Малої Арнаутської колись жив прототип Остапа Бендера — легендарний авантюрист Осип Шор, в особистості якого гармонійно сплелися правдолюбство і здатність якісно і оперативно обманювати інших.
У будинку під номером 9 проживав Ілля Ільф — співавтор одного з найпопулярніших в Одесі творів «12 стільців», а зовсім поруч з великим письменником у сусідньому будинку свою темну справу вершили фальшивомонетники.
Йдучи по тріснутому покриттю, крізь яке пробиваються чагарники, в цих дворах все ще можна почути сміх від анекдотів. І якщо заслухатись і загубитися в просторі власних думок, то можна випадково уткнуться обличчям у чиєсь прання, що висить на павутині канатів для сушіння білизни.
Рослинність в цих двориках досить бурхлива, і в її недоглянутості є своя естетика. А якщо ненароком зайти в дворик 17, то можна побачити колодязь — до слова, він працює до цих пір.
Подвір’я М’ясоїдівської — буйство фарб
Як і в попередньому випадку, будинки на цій вулиці невисокі, зазвичай двоповерхові. Вони будувалися ще в самому початку існування Одеси, в 1820-х роках, і там збирався здебільшого робітничий клас. Сама вулиця же названа на честь пана М’ясоїда — підприємця, який створив в Одесі заводи пива та квасу.
Місцеві жителі кажуть, що на вулиці частенько миготів Мішка Япончик, тому що там жив його батько в будинку під номером 6.
Двори тут особливо квітчасті, здебільшого завдяки самим жителям, які своїми силами і фінансами намагалися зробити з руїн старого району щось приємне для ока. Рослинність тут особливо буйна, і багато мешканців будинків виставляють надвір горщики і кошики з квітами, які в симбіозі зі старовиною дворової архітектури стануть відмінним фоном для тематичних і пам’ятних фотографій про Одесу.
Італійський дворик — частина Філармонії
Цей двір знаходиться зовсім близько від того ж Оперного і Дерибасівської, відразу ж біля Філармонії. Це один з найбільш доглянутих і красивих дворів міста, що не дивно, адже там в сезон розташовується веранда ресторану.
Незважаючи на те, що цьому естетичному об’єкту приписують венеціанський стиль і неоготику, в ньому на тому ж рівні читаються східні вібрації. Взагалі, це місце називається кафе Бернардацці — на честь одного з найпродуктивніших і найбільш знаменитих зодчих Одеси, який збагатив Перлину Чорного моря такими будівлями, як особняк Буковецького, будинок Білої, флігель Михайлової тощо.
Якщо придивитися, то на м’якому полотні пісочної архітектури, змішаної з зеленню, можна побачити лики химер, гострозубі башточки, витіюваті світильники в готичному стилі й інші атмосферні деталі. Таким чином, дворик буде ідеальний для аристократичної або тематичної фотосесії, але гріх не сфотографуватися і в звичайному одязі на тлі масивних дверей.
Двір будинку Сігала — морок і естетика
Великий цегляний будинок під номером 8 на Спиридонівській вулиці відразу кидається в очі. Його архітектурний стиль так і називається — цегляний. Відсутність облицювання — це архітектурний хід, а зовсім не недоробка або результат недоглянутості, хоча в цілому будівлі не завадила б увага у цьому питанні.
Двір досить просторий, але через висоту будівлі, що чимось схожа на гарний завод, він здається надто закритим. Зазвичай у дворику темно, і лише над головою є квадрат неба.
Здебільшого ця будівля не змінилася, хіба що деякі балкони вже мають більш сучасний стиль, але все ще можна побачити вітіювату ковку. За масивними червоними дверима парадної — старовинні сходи, що збереглися з 1880-х років.
Стриманий і нарівні з цим вишуканий декор будівлі в результаті робить внутрішній дворик одним з найкрасивіших і атмосферних в Перлині Чорного моря.
Кілька слів наостанок
Одеса у питаннях двориків — це цілий окремий світ, який можна досліджувати годинами, днями і тижнями. Але найголовніше — відчути атмосферу місць, де всі один одного знають, як в маленькому селі. Де всі збираються за одним столом у дворі на чийсь день народження і розповідають смішні історії та анекдоти. Тож прогулянка по двориках — це не тільки екскурсія для гостей міста, а й відмінна ідея для жителів Одеси.
