Великий Фонтан, виключно одеське явище, часто стає дійовою особою багатьох творів літератури та мистецтва. Можна, наприклад, згадати ліричну композицію нашого знаменитого Леоніда Утьосова, який співає про трамвай, що йде у свій рейс “до Шістнадцятої станції”. Більше на odessa-future.com.ua.
Сьогоднішній Великий фонтан дуже відрізняється від того, що бачив легендарний актор. Часто зміни не прикрашають його. Є, навпаки, явища, які дещо згладжують сьогоднішнє життя і нагадують про минулі дні.
Про героїчне минуле нашого міста нагадують сквери, що розташувалися в ряд від 2-ої до 7-ої станції Великого Фонтану. Однак вони становлять лише частину зеленого простору однієї з найдовших доріг міста.
Сквер “За мир”
Ледве набравши швидкість, трамваї, що стартують на Куликовому полі, пробігають вздовж невеликого скверу, що оселився між Проспектом Гагаріна та вулицею
Ще в середині 2010-х років тут був досить непривабливий простір. Його єдиним чудовим місцем була трамвайна зупинка. Якось у місті дійшли думки про те, що цій території треба надати культурного вигляду. Так виник сквер Миру.
Поняття “світ” – одне з найпоширеніших у світі, якщо звертати увагу на топоніміку міст, сіл та країн. Вулиці та проспекти Миру є у Парижі, Мадриді. Є міста, названі на честь світу: Житомир, Дар-Ес-Cалам. В Одесі до певного часу нічого подібного не було. Щоправда, кілька десятків років проспект світу, якому після розпаду СРСР повернули первісну назву – “Олександрівський”.
2019 року в районі 1-ї станції Великого Фонтану відбулося урочисте відкриття нового зеленого куточка Одеси – скверу “За мир”. Його поява стала можливою в рамках проєкту “Громадський бюджет”.
У сквері були викладені нові пішохідні доріжки, встановлені паркові меблі – лави та урни, упорядковано знак символу світу, обладнано дитячий майданчик та підведено освітлення.
Відкриття скверу було присвячено Міжнародному дню миру, що відзначається 21 вересня, і відбулося у присутності великої кількості почесних гостей та простих одеситів.
Азербайджанський парк
Трамвай пробігає Канатною, проспектом Гагаріна і прямує довгими рейками вперед – до 16-ї станції Великого Фонтану. На одній із зупинок з вікна видніється великий камінь, встановлений на вхід у невелику зелену зону. Напис, вибитий на ньому говорить про те, що тут було закладено Азербайджанський парк на честь дружби України та країни Закавказзя.
Між нашими країнами справді існують давні дружні стосунки. У цьому контексті особливе місце належить Одесі. Азербайджанська діаспора нашого міста одна з найчисленніших. Як і одесити інших національностей, азербайджанці завжди пам’ятають про подвиг, який здійснили їхні предки – воїни 416-ї стрілецької дивізії. Вона була майже повністю сформована із представників даного народу. 1944 року її воїни одними з перших увійшли до Одеси, принісши їй весну визволення.
За цей подвиг з’єднання, яким командував генерал Сизранова, було вшановано полководницького ордена Суворова 2-го ступеня.
Багатьом Одеситам відоме ім’я художника, скульптора-реставратора Аліка Мірзоєва, азербайджанця за національністю. Упродовж багатьох років свого життя ця людина реставрувала пам’ятники, які давно стали гордістю Одеси. Майстерність цієї людини допомогла відновити скульптурні зображення левів біля Воронцовського палацу, знаменитих атлантів біля фасаду будинку Фальц-Фейнів, багато інших об’єктів. Він був також одним із провідних реставраторів полотен майстрів. До нього зверталися як до експерта в галузі скульптури та живопису.
У розмові про одеських азербайджанців слід обов’язково згадати ім’я знаменитого футбольного тренера Ахмеда Алєскерова. За роки виступів “Чорноморця” це був єдиний фахівець, який вивів одеситів на третю сходинку турнірної таблиці (1974), що стало найвищим досягненням команди у період розіграшу чемпіонатів СРСР.
Безіменний сквер на Дев’ятій станції
Вважають, що зелені зони формуються у межах вулиць, проспектів, кварталів. Формотворчим початком скверу, розташованого на 9-й станції Великого Фонтану, стала скульптурна композиція “Викрадення Європи”.
Цей витвір мистецтва був створений у вересні 1994 року відомим одеським скульптором Олександром Токарєвим за проєктом архітектора Володимира Чепелева. Спочатку композиції відвели місце на 10 станції, а потім вирішили перенести ближче до центру.
Згодом навколо пам’ятника з’явилися зелені насадження, які значно зросли з посадки. Навіть у спекотні літні дні тут можна знайти тінь. У сквері досить зручних лавок, тому сюди приходять погуляти молоді люди або батьки з дітлахами.
Сквер імені Павла Шклярука
Павло Шклярук (фото з Вікіпедії)
У червні 1966 року у центральній газеті “Правда” з’явилося коротке повідомлення у тому, що одесит, вихованець місцевого спортклубу Павло Шклярук здійснив подвиг.
6 червня того року ст. авіаційне училище, де навчався уродженець села Жовтень Одеської області, проходили планові навчальні польоти. На одному із літаків злетів Павло. Раптом на другій хвилині сталася зупинка двигуна. Керівники польотів наказали хлопцю терміново катапультуватись. Він цього не зробив, бо під аварійним літаком були заводські та житлові квартали. Він повів аварійний літак у бік річки. Дотягнувши до міських околиць, він не зміг катапультуватись та загинув.
Павла Шклярука посмертно було нагороджено орденом Червоної Зірки, а тому районі, де трапилась пригода, було встановлено пам’ятний знак.
Хоча в ті далекі єдині засоби оперативної передачі інформації були газети, новина про подвиг Павла швидко облетіла всю країну. Дізналися про це у Ширяївському районі, де народився та виріс герой.
В Одесі майбутній герой навчався в аероклубі. Тут він пройшов гарну школу, а коли став курсантом авіаційного училища, показував однокурсникам приклад опанування льотною майстерністю. На честь Павла Васильовича Шклярука було названо вулицю та сквер у районі 10-ої станції Великого Фонтану.
