В Одесі повно місць, які варто знати не лише одеситам і одеситкам, а й гостям міста. Часом, до слова, так трапляється, що і одесити з одеситками, живучи в Перлині Чорного моря зі свого народження або раннього дитинства, не знають усіх подробиць про конкретні місця. Це зовсім не погано, тим більше ми не можемо знати все, але ніколи не буде зайвим розширити свої знання про найпрекрасніше місто, де пощастило жити. Далі на odessa-future.
Гостям же міста не буде зайвим знати, що обов’язково потрібно побачити в Одесі. Адже навіщо їхати в елегантний Париж, не маючи наміру дивитися на Тріумфальну Арку? Навіщо вирушати в спекотний Єгипет, не маючи в планах вилазки в давній Луксор? І чи варто ігнорувати потенційну поїздку до Рейхстагу, будучи на відпочинку у величній Німеччини? Так, є речі, які варто побачити обов’язково, навіть якщо вони не займають перше місце в списках того, що потрібно відвідати.
Які пам’ятки асоціюються з Одесою в першу чергу? Це, звичайно, біло-золоте бароко Оперного театру, елегантність історизму Пасажу, шедевр класицизму — Потьомкінські сходи, а також численні пам’ятники: Дюк, бюст Пушкіна, Апельсин… Природно, морвокзал теж далеко не останній в цьому списку. Але що цікавого є в ньому, крім того, що це, ну… морський вокзал Одеси? Зараз ми з цим розберемося.
Отже, які пам’ятки сконцентровані на території одного морського вокзалу Одеси?
Покинутий готель «Одеса»
Цей готель з вершини Потьомкінських сходів виглядає розкішно. Не відразу можна здогадатися, що він виведений з експлуатації вже багато років як. Лише поблизу добре видно, що пластикові та металеві частини декоративного покриття місцями відвалилися, відкриваючи погляду сирі матеріали шорстких стін.
Будівля готелю виглядає в якійсь мірі футуристично: висока біло-синя колона з мутного скла підноситься прямо серед морських вод… Однак, ця краса, яка стоїть на морвокзалі з 2001 року, так і не окупилася, через що прийшла в непридатність.
Було безліч пропозицій про капітальний ремонт готелю, і не раз у стрічці новин спливала інформація про його реставрацію і запуск, але так до сих пір готель і стоїть, ніким не зайнятий.
Все ж, будівля ця не пустує постійно. Періодично до неї навідуються хоробрі інтересанти та досвідчені сталкери. Не раз уже було продемонстровано внутрішнє оздоблення готелю, і там все виглядає пристойно, наскільки це можливо.
У просторих кімнатах ще залишилася меблі і навіть матраци на ліжках, можна побачити старі телевізори і зав’язані стрічками важкі штори… У гранд-холі: стійки, які виглядають не так уже й погано для свого віку, і білосніжний рояль.
Точно невідомо, чи «перезапускатимуть» готель, але те, що в ньому є унікальна атмосфера естетичної занедбаності — це гарант.
Скульптура «Золоте дитя»
Величезну бронзову статую неможливо не помітити на вході в морвокзал. Спочатку вона може здатися дивною і незрозумілою. Проте, в неї автор проекту уклав виразний символізм.
Скульптура з’явилася в Одесі у 1995 році (будувалася з 94-ого року) і була приурочена до двохсотого дня народження Перлини Чорного моря.
Зазвичай твори автора проекту, Ернста Невідомого, носять більш похмурий характер, але саме цей подарунок Одесі замислювався спочатку як світлий і такий, що несе силу в самому позитивному ключі. Дитина, що сидить в незвичайному ложі, здається м’якою, і її округлі форми ніжні і беззахисні, і при цьому ж у цьому маленькому створінні вже відчувається сила майбутнього Атланта.
Композиція символізує щось, що народжується як нова надія — це символ майбутнього, вільного і сонячного.
Звичайно, на конструкцію пішли великі гроші. Одні габарити «дитини» дивують: вона у висоту близько 5 метрів. І так вийшло, що інфляція «пожерла» все ті гроші, які заробив Ернст Невідомий за реалізацію цього проекту. Однак, скульптор не занепав духом і сприйняв це як можливість просто щось подарувати Одесі.
Цікавий факт: ця скульптура немовляти є найбільш габаритною в усьому світі! Таким чином, це один з рекордів Одеси.
Пам’ятник дружині моряка
Ця скульптура не така величезна, як попередня, і символізм її буде простіше, але він настільки природний для морських міст, що його неможливо не розкрити.
Композиція за розмірами приблизно сходиться зі стандартним людським ростом. Ми бачимо жінку, яка тримає дитину. Її погляд спрямований у водну далечінь, де в монохромній затуманеній блакиті моря бродить корабель, на якому працює чоловік цієї жінки. Ніяких сумнівів немає: вона чекає повернення цього корабля.
Скульптором виступив А. П. Токарєв. Композиція з’явилася на своєму рідному місці ще в 2002 році і стала одним із символів Одеси. «Дружину моряка» можна побачити не тільки на магнітиках у сувенірних магазинах, але і на поштових марках.
Музей якорів просто неба
Колись ці об’єкти зберігалися в Музеї морського флоту, але в якийсь момент вони «переїхали» в своє природне місце існування. Якоря ці справжні. Експозиція з часом поповнилася деякими якорями, які були знайдені дослідниками і ентузіастами в Одеській області.
Для недосвідченого інтересанта ця експозиція може здатися нудною, але насправді кожен якір несе в собі й історію. Деякі об’єкти цієї постійної виставки відносяться до конкретних культур (наприклад, є якір адміралтейського стандарту, є також кілька видів «кішок», а ними вперше почали користуватися ще вікінги, є і коромислові якоря, які робляться з одного шматка матеріалу). І найголовніше те, що це не бутафорна експозиція.
Нарівні з якорями, до слова, виставлена ще гармата. Так ось, і вона справжня, і вона була свідком військових дій 1854 року, коли в Перлину Чорного моря прибула ворожа ескадра англо-французьких військ.
Дзвін без історії
Є на морвокзалі дзвін (правильніше назвати його риндою). Наскільки відомо, він автентичний, ось тільки це, в принципі, вся інформація. Якийсь час була впевненість в тому, що це ринда з якогось радянського судна, але об’єкт більше підходить під американський стандарт.
З якого корабля був знятий цей дзвін? Де цей корабель? Потонув він або ж просто повернувся до порту та з якоїсь причини був розібраний і відправлений на металобрухт? Бути може, за його появою і зовсім стоїть якась страшна історія. І як би там не було, але дзвін висить там уже багато років…
Все це можна побачити за одну прогулянку на морвокзалі. І ні, вона не займає цілий день. Досить буде півгодини-години спокійної ходи, щоб побачити все вищеописане. А через те, що морвокзал знаходиться в самому серці Одеси, ігнорувати його — це те ж саме, що не глянути на Тауерський міст в Лондоні після фотосесії на фоні Біг Бена.
