Здавалося б, чим взагалі може здивувати парк як об’єкт у цілому? Що там робити і навіщо взагалі туди ходити, якщо не просто на прогулянку? І чи не веселіше буде зависнути десь у барі, сходити у кінотеатр або нічний клуб? Хіба парки це не для дітей і людей, які у силу свого віку не здатні на розваги активніше (до слова, це стереотип і не треба так думати, люди 50+ бувають часом активніше молодших, це індивідуально)? Далі пише odessa-future.com.ua.
Нехай парк і може здатися нудним на перший час, а все-таки він є об’єктом мистецтва і є результатом роботи творчих людей, які створюють гармонійний ландшафтний дизайн.
Деякі парки у свою чергу є справжніми пам’ятками: канадський Стенлі парк, Центральний парк Нью-Йорка, який з’являється у фільмах і мультфільмах, також Нью-Йоркський Хай Лайн, іспанський парк Гуель й інші — це об’єкти паркового мистецтва з насиченим символізмом та історією; це трохи більше, ніж просто прогулянкові доріжки, лави та строкаті клумби.
І в Одесі теж є такі парки — красиві символи, які зберігають у собі пам’ять про місто нарівні з демонстрацією естетики. Отже, зараз подивимося, які.
Серце Одеси — Міський сад
Починаємо з найстарішого об’єкта садово-паркового мистецтва Перлини Чорного моря. Будучи частиною історичного району і прилягаючи безпосередньо до знаменитої Дерибасівської вулиці, цей парк є одним з найкрасивіших, атмосферних й історично насичених.
Організував цей сад Фелікс Де Рібас. Не варто плутати його з Йосипом Де Рібасом, який був градоначальником на той момент молодого міста! Фелікс — це брат градоначальника, не менше активний і діяльний. Йому також не була чужа благодійність і тяга до благоустрою міста, але він не володів настільки значними фінансами і, тим не менше, все одно робив внесок у розвиток міста.
Парк Одесі дістався саме через те, що у брата градоначальника не вистачало матеріальних фінансів для підтримки цієї території, і він не продав, а просто подарував її місту у 1806 році: так, цьому паркові понад двісті років.
У саду розташовано кілька пам’яток: зовсім поруч з ним стоїть пам’ятник Дванадцятому стільцеві з твору «Дванадцять стільців», статуї левів, також на бронзовій лавці розташувався Леонід Утьосов, є декоративний годинник зі скульптурами танцюючих людей; у серці парку — відреставрована ротонда та великий фонтан, і в цілому парк є дуже просторим, свіжим і просто приємним для проведення часу. На базі парку також функціонує Літній театр, який також є пам’яткою і систематично збирає на своїй території цінителів і цінительок сценічного мистецтва і гучних заходів.
Музей військової техніки під відкритим небом — 411-а батарея
Повна назва об’єкта — меморіал героїчної оборони Одеси 411-ї берегової батареї. Цей парк символізує перемогу в обороні Перлини Чорного моря за часів Другої світової війни. І так, це місце таки зберігає пам’ять про події тих часів, і саме на цій локації проводилися військові дії, під час яких одеська людська сила і техніка протистояла ворогові, витрачаючи снаряди і власні життя. Нині це пам’ятне місце служить як локація для проведення патріотичних заходів і, звичайно, є одним з найпопулярніших прогулянкових місць.
Парк дуже просторий, але найцікавіше в ньому це далеко не масштаби. Парк неможливо назвати легким. Незважаючи на його вільні габарити, він обрамлений експозицією військової техніки тих часів: на площі стоїть величезна підводний човен «Малютка», бронепоїзд, також у ряд вибудувані танки, є макет винищувача, а до всього цього розмаїття історичних експонатів доданий пам’ятник , який зображає головний кошмар війни: смерть, яку бачили дорослі і діти за часів кривавих бойнь за ідеї миру.
До слова, первісна ініціатива організувати парк-музей прийшла не від місцевої влади, а від представників трудових колективів і активістів. По суті, на парк-пам’ятник збирали гроші всією Одесою: вкладалися власники підприємств і взагалі різних установ, а також деякі вищі навчальні заклади.
Естетизувати такі речі, звичайно ж, не можна: героїзм у війні змушений, а не альтруїстичний, і війни також сповнені зрад і обманів, махінацій і кровопролиття. Проте, сам парк 411-ї батареї — красиве і, що не менш важливо, значуще місце для міста.
Естетика спорту з часів еллінів — Олімпійський сквер
Цей об’єкт садово-паркового мистецтва згадується вкрай рідко, що не дивно, враховуючи його давній стан. Проте, сквер у якійсь мірі гарний у своїй недоглянутості і частковій занедбаності. Це тихе місце, прикрашене різноманітними скульптурами з античними мотивами — і не просто так, адже елліни і римляни вкрай цінували естетику тіла і фізичну витривалість. Отже, сквер є місцем атмосфери спорту, про що і говорить його назва. І спортивне життя для парку досі актуальне: часом можна побачити, як любителі активного відпочинку грають на баскетбольному майданчику або тенісному корті.
Масштаб і краса — дендропарк Перемоги
Колись будучи купою заростів на відшибі, сьогодні ця територія є однією з наймасштабніших і мальовничих у Перлині Чорного моря. Однак, незважаючи на прив’язку до часів Радянського Союзу, парк тут існував ще задовго до появи СРСР взагалі: у середині XIX століття це була територія з дачами багатіїв і купців, але з часом вона прийшла у запустіння. Цей період зазвичай відкидається, і вважається, що парк з’явився в Одесі вже з 1960-ого року.
Парк може похвалитися майже кілометровою водоймою, яка пронизує його від початку до кінця: простора, з водоспадами і мостами, ця водойма рясніє живністю і місцями вибухає блискучими бризками, і в унісон шуму води лунають хлопки качиних і лебединих крил. У водоймі також мешкають черепахи, чайки, рибки, зрідка можна побачити жабку.
У парку є не тільки звичні лави: тут обладнані шезлонги у тіні густих дерев, та й в цілому мальовничих просторів досить, щоб відчути себе вільним або вільною в єднанні з природою.
На території парку величезна кількість розваг як для дітей, так і для дорослих, а розташування у курортному центрі дає можливість легко дістатися до елітних торгових центрів, естетичних кафе, дорогих ресторанів і шикарної Аркадійської набережної.
