Вівторок, 24 Травня, 2022

Одеса та Бессарабія архітектора Мельникова

22 квітня 2023 року виповнюється 195 років від дня відкриття в Одесі першого пам’ятника. Це – ростова статуя герцога Рішельє. Безумовно, на той момент особистість одного з найвидатніших будівельників нашого міста була дуже популярна, хоча на момент створення пам’ятника його він помер. Далі на odessa-future.

Пам’ятник герцогу Рішельє

Безсумнівно, заслуговують на увагу люди, завдяки яким з’явилася ця прикраса Одеси, яка пережила війни, революції, інтервенцію та інші біди. І, напевно, не випадково саме цей пам’ятник був укритий мішками з піском на випадок можливих обстрілів бульвару, на якому він розташований.

Пам’ятник Рішельє відлито таким чином, що герцог, зображений в античній тозі, ніби то закликає людей приїжджати до нашого міста. Монумент було виконано за проєктом скульптора Івана Мартоса. Бронзова скульптура та чотири горельєфи було відлито майстром В.П. Єкімовим у Петербурзі. А ось автором п’єдесталу виступив знаменитий архітектор Авраам Мельников.

Напівциркульні будинки

Першим проєктом Мельникова у місті стали так звані напівциркульні будинки. Ідею будівництва будинків-близнюків запропонував генерал-губернатор М.С. Воронцов. Розробку проекту граф доручив архітектору Францу Боффо, який все виконав, але його проект Воронцову не сподобався. Він запросив іншого архітектора, яким виявився Авраам Мельников. На той час Авраам Іванович був академіком архітектури. Його проєкт припав до душі губернатору, але керівництво роботами все ж таки здійснював Франц Боффо.

У ході будівництва, якого розпочали в 1826 році, майстри не змінили усталеної одеської традиції. Вони використовували традиційний одеський черепашник, оштукатурений згодом. Проект зібрав у собі різні напрямки та стилі з використанням таких елементів, як лоджії, пілястри. У верхній частині було встановлено камінну балюстраду.

Будинки планувалися як громадські. У різні часи тут працювали організації різного профілю діяльності. Тут був наказ (свого роду департамент) соціального піклування, який питаннями будови та нагляду за школами, шпиталями, в’язницями та низкою інших муніципальних установ. У правому напівциркульному будинку працювали різні присутні місця: суд і перша міська дума; у будівлі ліворуч – готель «Петербурзька», в якому зупинялися письменник Бєлінський, актор Щепкін, співак Карузо та інші відомі люди.

Бульварні (Потьомкінські) сходи

Дует Мельников-Боффо зустрічається в одеській архітектурній історії знову при зародженні Бульварних сходів, відомих у всьому світі як Потьомкінські. Цього разу розподіл ролей був таким: Мельников сходи задумав і склав їхній проєкт; Франц Боффо розробив незвичайну пропорцію сходів, ширина яких становить внизу 21,6 метра, а у верхній частині вгорі – 12,5 метра. У втіленні проекту двох великих архітекторів взяли участь інженери: Уоптон, Морозов та ін.

На наш час на сходах збереглося 192 сходинки, оскільки нижні вісім засипали, коли реконструювали вулицю Приморську.

Враховуючи складність та оригінальність конструкції, будівництво сходів зайняло 15 років: від схвалення проекту імператором Миколою Першим (15 липня 1826 року) до 1841 р., коли візитна картка міста увійшла в експлуатацію.

Спасо-Преображенський храм у Болграді

Поки йшло будівництво сходів, які з’єднали потім Миколаївський бульвар із вулицею Приморською, А. Мельникова запросили зайнятися ще одним проєктом. Цього разу належало будувати храм на території, яку освоювали болгари.

У 1820 році в селі Табакі, що стало пізніше Болградом, було закладено початок Спасо-Преображенського собору. 12 травня керуючий болгарськими поселеннями Сергій Малевінський, до речі, сам військовий інженер і автор першого генерального плану Болграда, зачитав указ імператора Ніколая І про надання їм колоністських привілеїв. Пізніше важливий документ було передано на зберігання до вівтаря церкви.

На урочистій церемонії були присутні старшини колоній та депутати, жителі села. Вони ж вирішили поставити чудовий собор замість скромної церкви.

Автором величного Спасо-Преображенського храму 50-метрової висоти (роки будівництва 1833-1838) став академік Мельников. Для спостереження за будівництвом собору було створено спеціальну комісію, до складу якої було обрано і 17-річного Дмитра Кириллова Мінкова, сина болгарського переселенця з Калофера, відомого кишинівського купця Калчо Димитрієва Мінкова.

Появі собору в Болграді передувала досить цікава історія, що пов’язана із створенням Ісаакіївського собору Петербурзі. Той собор проектував та будував француз Огюст Монферран. Вже на початку будівництва Ісаакіївського собору як у самому проєкті, так і в ході ведення робіт, були виявлені значні недоліки.

У 1822 р. було вирішено переглянути проєкт. З цією метою скликали найкращих будівельників і архітекторів Росії, серед яких був знайомий нам Авраам Мельников.

За задумом комісії, кожен фахівець мав надати свій проєкт собору з усуненими помилками, але збереженим мистецьким задумом. Проєкт Мельникова виявився найкращим, а потім був використаний вже в Бессарабії.

На думку фахівців, собор міста Болград служить прикладом своєрідної полеміки з витвором архітектора Монферрана. Хрестоподібний купол у Болграді прийшов на зміну кубічному куполу Ісаакія і не височіє над спорудою, а гармонійно завершує її. Претенційну колонаду купола у проєкті француза Мельников замінив корінфськими пілястрами, які не перешкоджають проникненню світла у собор. Тому болградському храму не потрібно завершувати купол у світловому ліхтарі. Перехід від купола до підніжжя колони відзначений легкою металевою балюстрадою, подібно до балюстради, що йде вздовж цоколя по портиках собору.

Після завершення побудови імператор Микола I дарував собору 12 дзвонів різного звучання. Під час свят вони лунали так, що були чутні не лише у всьому Болграді, а й у навколишніх селах.

За відгуками жителів Болграда, собор став символом величі християнства, живої та гарячої віри до закону Божого.

Latest Posts