У 60-х роках позаминулого століття в уряді Росії виникла ідея будівництва Одесько-Балтської залізниці. Реалізація проєкту вимагала наявності місця, куди б прибували потяги. Далі на odessa-future.
Споруда, яку проєктував сам Бернардацці
Рішення про будівництво та затвердження статуту Одесько-Балтської залізниці відбулося 15 січня 1863 року. Одночасно з початком будівництва шляхів, стрілок, укладання шпал в районі Кінної площі почали будівництво вокзалу, локомотивного сараю і майстерень. Спочатку роль вокзалу Одеси виконувала станція Одеса-Товарна, куди прибували перші пасажирські поїзди.
З бурхливим розвитком Одеси та її околиць невелика станція перестала відповідати запитам міста і знаходився в незручному для пасажирів місці. Тоді було прийнято рішення про будівництво нового вокзального комплексу, проєктом якого зайнявся архітектор В.А. Шретер з Петербурга, а будівництво велося під керівництвом знаменитого архітектора А.І. Бернардацці. Стара будівля вокзалу було виконано всього за чотири роки – з 1879 по 1883. Воно являло собою будова у вигляді літери «П», звернене головним входом на перспективу вулиці Пушкінській.
Вокзал був тупиковим: які прибувають потяги упиралися в короткий флігель. Так вийшло тому, що в Одесі залізничні лінії дійсно закінчуються – далі море.
Переміщення пасажирів на старому вокзалі Одеси підпорядковувалося суворим правилами і залежало від класу пасажирів.
Новий вокзал
Старий одеський вокзал прослужив місту до 1944 році, поки його не підірвали окупанти. Крім цього фашисти завдали величезної шкоди залізничного господарства міста та країни. Було зруйновано 65 тисяч кілометрів шляху, 13 тисяч мостів, тисячі споруд і пристроїв.
Велике місто, промисловий і культурний центр не міг залишатися без вокзалу – першого об’єкта, який зустрічає прибувають в місто пасажирів. Майже відразу після звільнення Одеси було прийнято рішення про будівництво нового вокзалу, яке було взято під особливий контроль з боку керівництва області. На будівництво нового вокзалу було кинуто всі сили міста. Професорсько-викладацький склад Одеського будівельного інституту розробив методи швидкісного будівництва. Вчителі, листоноші, студенти приходили на будівництво після роботи і занять. В результаті в 1952 році місто отримало новий, побудований в найкоротші терміни. На згадку про ті героїчні дні на будівлі встановлена табличка з датами споруди вокзалу: листопад 1950 – липень 1952 і прізвищем автора.
Нова будівля Одеського залізничного вокзалу стало свого роду пам’ятником монумент Місту-герою.
Уже в наші дні залізничний вокзал став великим сучасним вузлом шляхів сполучень, куди приїжджають і звідки відправляються щоденно тисячі пасажирів. На згадку про героїчне місто, його жителів, в тому числі залізничників, на фронтоні з боку шляхів видно слова “Одеса – Місто-герой”.
